s:23863:"
2. ЕНЕРГЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ РОСЛИННОГО ОРГАНІЗМУ
2.2. Дихання у рослин
Мета. Набуття умінь та навичок у спостереженні за виділенням тепла; визначенні дихального коефіцієнту проростаючого насіння, визначенні інтенсивності дихання за виділенням вуглекислого газу.
Матеріали та обладнання. Посудина Дюара або звичайний термос від 0,2 до 0,5 л;термометр з ціною поділки 0,1 С; насіння для аналізу. Штативи, гумові корки, з встановленими в них зігнутими під прямим кутом тонкими градуйованими трубками, ножиці, пінцети, міліметровий папір, фільтрувальний папір, 20%-й розчин КОН, 0,1н. розчин щавлевої кислоти і Ва(ОН)2, 1н. розчин фенолфталеїну, ваги з рівноважками, конічні колби на 250 мл з пробками, марля, нитки.
Література. Л-1, с.83–101; Л-2, с.43–49.



Завдання 1. Спостереження за виділенням тепла проростаючого насіння.
Методичні вказівки
У посудину Дюара насипають сухе насіння стільки щоб кулька термометра занурилась повністю. Потім доливають води (маса її має дорівнювати половині маси насіння).
Вставляють термометр на 0,1 С, закривають корком з отвором для термометра і спостерігають за його показниками кожні 0,5 години. Дані досліду занести в таблицю 4.1.
Таблиця 4.1
Спостереження за виділенням тепла проростаючого насіння
|
Час досліду |
0 |
0,5 |
1 |
1,5 |
2 |
2,5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Відео . Виділення тепла проростаючим насінням
Дихальний коефіцієнт (ДК) являє собою відношення кількості виділеного СО2 до кількості увібраного під час дихання кисню. Його величина залежить від окислювального субстрату. Якщо ним є гексоза (глюкоза або фруктоза) то ДК дорівнює 1. Якщо в процесі дихання використовуються жири і білки ДК менше 1, а якщо органічні кислоти – більше 1 (рис. 4.1.)
Методичні вказівки
У біологічну пробірку до половини насипають проросле насіння, щільно закривають пробкою з газовідвідною трубкою з поділами або прикріпленою смужкою міліметрового паперу. У трубку вносять невелику краплю зафарбованого розчину. Гумовим кінцем відмітити меніск краплі, коли вона почне рухатись. Через 5 хв відмічають різницю відстані, яку пройшла крапля. Це відповідає різниці поглиненого кисню і виділеного вуглекислого газу (А). Потім обережно відкривають пробірку над пророслим насінням, кладуть кільце фільтрованого паперу, змоченого розчином їдкого калію. Пробірку знову закривають і повторюють дослід.

Рис. 4.1. Залежність дихального коефіцієнту від окиснюваного субстрату
Другий показник (В) – це об’єм поглиненого кисню, тому що СО2 з’єднався з лугом. Об’єм СО2 дорівнює різниці між В та А (СО2 = В – А).
Таким чином провести дослід з пророслим насінням кожної культури. Отримані результати занести в таблицю 4.2.
Таблиця 4.2
Визначення дихального коефіцієнту
|
Об’єкт |
Відстань пройдена краплиною за 5 хв, мм. |
Величина ДК В-А СО2 ВО2 |
|||||
|
без лугу (А) |
з лугом (В) |
||||||
|
1 |
2 |
середнє |
1 |
2 |
середнє |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дихання – це складний фізіологічний процес, який є інтегральним показником метаболізму рослин. Окиснювальний апарат рослин має свої специфічні особливості. Оскільки процес дихання супроводжується поглинанням кисню та виділенням вуглекислого газу, то інтенсивність дихання можна визначити або за кількістю поглинутого кисню, або за кількістю виділеного вуглекислого газу. Найкращим об’єктом для проведення цієї роботи є проросле насіння.
У марлеві мішечки беруть по 4 гр. сухого і пророслого насіння. У три конічні колби наливають по 10 мл 0,1н. розчину лугу і щільно закривають їх пробками.

Марлеві мішечки з насінням на нитці занурюють у колби і підвішують їх, затиснувши нитку пробкою, щоб мішечки не торкалися лугу. Третю колбу використовують як контроль. Вуглекислий газ, який виділяє рослина у процесі дихання, поглинатиметься лугом. Час від часу колби з насінням обережно похитують, щоб зруйнувати плівку ВаСО3, яка заважає поглинанню СО2.
Відео 9. Дихання насіння рослин
Через годину виймають мішечки з насінням, швидко замінюють пробки із скляними трубками, додають по 3 краплини фенолфталеїну і відтитровують розчин у кожній колбі 0,25н. розчином соляної кислоти до зникнення рожевого забарвлення. Інтенсивність дихання обчислюється за такою формулою:
де а – кількість щавлевої кислоти, витраченої на нейтралізацію лугу у контролі (мл);
в – кількість щавлевої кислоти, витраченої на нейтралізацію лугу у досліді (мл);
К – поправка до титру 0,1н розчину щавлевої кислоти;
2,2 – коефіцієнт переведення міліметрів щавлевої кислоти в міліметри СО2;
М – маса досліджуємого матеріалу.
За результатами досліджень роблять висновок про інтенсивність дихання сухого і пророслого насіння.
Результати досліду записати в таблицю 4.3
Таблиця 4.3
Інтенсивність дихання сухого та пророслого насіння
|
Об’єкт |
Варіант досліду |
Маса проби |
Тривалість досліду |
Затрачено на титрування |
Поправка до титру |
Інтенсив- ність ди- хання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відео 10. Виділення тепла проростаючим насінням
Питання для самоконтролю
1. Суть процесу дихання. Основні етапи перетворення органічних речовин у процесі дихання.
2. Де в клітині відбувається дихання?
3. До яких кінцевих сполук перетворюються органічні речовини при диханні?
4. Які шляхи окислення органічних речовин?
5. Сучасне уявлення про хімізм анаеробної фази дихання.
6. Сучасне уявлення про хімізм аеробної фази дихання. Цикл ди- і трикарбонових кислот.
7. Роль циклу Кребса в обміні речовин і енергії в рослинах.
8. Значення пентозофосфатного циклу перетворення глюкози.
9. Зв’язок між диханням і бродінням.
10. Зв’язок між диханням і процесами фотосинтезу.?
11. Чому дорівнюють дихальні коефіцієнти при окисленні різних субстратів?
12. За якими показниками можна визначити інтенсивність дихання?
13. Як впливають на дихання фактори навколишнього середовища
(температура, мінеральне живлення, волога, газовий склад повітря)?
14. Способи керування диханням рослин.
15. Як визначити дихальний коефіцієнт? Від чого залежить його величина?
";