s:55872:"

Навчальна дисципліна «Сільськогосподарська мікробіологія»

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

 

Тема: Визначення мікробіологічної та біологічної активності ґрунту

 

1.     Мета заняття, обладнання та матеріали

 

Мета заняття: Ознайомитися з основними показниками біологічної та мікробіологічної активності ґрунту; засвоїти методики оцінки інтенсивності ґрунтового «дихання» (газообміну CO2), целюлозолітичної активності, ферментативного потенціалу та фітотоксичності ґрунту для агрономічної оцінки його родючості.

 

Навчальні цілі та компетентності:

 

Обладнання та матеріали:

·       Зразки досліджуваного ґрунту (орний горизонт 0–20 см) з різних агроекосистем;

·       Скляний герметичний посуд (колби або банки об'ємом 0,5–1,0 л) з герметичними кришками;

·       Скляні бюкси, піпетки на 1, 5, 10 мл, бюретки для титрування, хімічні склянки, конічні колби на 100–250 мл;

·       Реактиви: 0,1 Н розчин гідроксиду натрію (NaOH), 0,1 Н розчин соляної кислоти (HCl), 0,1% спиртовий розчин фенолфталеїну;

·       Тест-субстрати для целюлозолітичної активності: стерильні лляні або бавовняні полотна, фільтрувальний папір;

·       Матеріали для біотесту на фітотоксичність: чашки Петрі, стерильний промитий пісок, насіння редису (Raphanus sativus L.) або пшениці, дистильована вода;

·       Лабораторні ваги, сушильна шафа, термостат (27–30 °C), скальпелі, пінцети.

 

2. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

Біологічна активність ґрунту — це сукупність біологічних, біохімічних та мікробіологічних процесів, які протікають у ґрунті під впливом життєдіяльності мікрофлори (бактерій, актиноміцетів, грибів), кореневої системи рослин та ґрунтової мезофауни. Оскільки понад 90% інтегрального метаболічного потенціалу ґрунту припадає саме на мікроорганізми, показники біологічної активності виступають найчутливішим індикатором агрономічного стану, родючості та рівня екологічного навантаження на ґрунтовий покрив.

Основними складовими діагностики мікробіологічного стану ґрунту є:

·       «Дихання» ґрунту (інтенсивність виділення CO2): відображає загальну спрямованість та енергетику мінералізаційних процесів органічної речовини. Виділення вуглекислого газу прямо пропорційне чисельності й активності гетеротрофної мікрофлори.

·       Целюлозолітична активність: швидкість розкладу природного біополімеру клітковини (целюлози), яка складає понад 50% органічного вуглецю рослинних решток. Визначення розкладу лляного полотна за певний час дає змогу оцінити потенціал трансформації органіки.

·       Ферментативна активність: каталітичний потенціал ґрунту, зумовлений функціонуванням гідролітичних та окисно-відновних ферментів (уреази, каталази, протеази, інвертази), іммобілізованих на ґрунтових колоїдах.

·       Фітотоксичність ґрунту: наявність метаболітів токсинсинтезувальних мікроміцетів або продуктів незавершеного розпаду органіки, які пригнічують проростання насіння та ріст проростків сільськогосподарських культур.

АГРОНОМІЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ

Мікроорганізми першими реагують на зміну агротехнологій (внесення добрив, пестицидів, обробіток ґрунту). Визначення біологічної активності дозволяє діагностувати стан ґрунту значно раніше, ніж зміняться його хімічні або фізичні показники.

 

3. Порядок виконання практичної роботи

Завдання 1. Визначення інтенсивності «дихання» ґрунту (абсорбційний метод за В.І. Штатновим)

Принцип методу полягає у поглинанні вуглекислого газу, що виділяється ґрунтом внаслідок дихання мікроорганізмів та коренів, розчином гідроксиду натрію (NaOH) у закритій камері. Кількість зв'язаного CO2 визначають шляхом титрування залишку лугу розчином соляної кислоти (HCl) у присутності фенолфталеїну.

Методика проведення досліду:

1. Взяти наважку свіжого ґрунту масою 100–400 г (у розрахунку на абсолютно суху масу) і помістити на дно герметичної скляної банки.

2. На поверхню ґрунту обережно встановити скляний бюкс, у який піпеткою відміряти точно 10 мл 0,1 Н розчину NaOH.

3. Банку щільно закрити герметичною кришкою і помістити в термостат для інкубації при температурі 27–28 °C протягом 24 годин.

4. Паралельно поставити контрольний дослід (банка без ґрунту з аналогічним бюксом 10 мл 0,1 Н NaOH) для врахування CO2 в об'ємі повітря.

5. Після закінчення часу інкубації бюкс вийняти, вміст якісно перенести у конічну колбу, додати 1–2 краплі 0,1% спиртового розчину фенолфталеїну і відтитрувати залишок лугу 0,1 Н розчином HCl до знебарвлення рожевого забарвлення.

Розрахунок інтенсивності дихання ґрунту проводить за формулою:

CO₂ (мг / г ґрунту за добу) = ((V₁ - V₂) × 2.2) / (m × T)

де: V₁ — кількість 0,1 Н розчину HCl, витраченого на титрування в контролі (або початковий об'єм NaOH), мл;

V₂ — кількість 0,1 Н розчину HCl, витраченого на титрування в досліді, мл;

2.2 — коефіцієнт перерахунку (1 мл 0,1 Н розчину NaOH відповідає 2,2 мг CO₂);

m — маса абсолютно сухого ґрунту, г;

T — час інкубації ґрунту, доби (зазвичай 1 доба).

Завдання 2. Визначення целюлозолітичної активності ґрунту (метод агарових пластинок і аплікацій)

Принцип методу ґрунтується на обліку швидкості й ступеня деструкції лляного полотна або стерильного фільтрувального паперу, поміщеного в ґрунтові умови, під дією целюлозорозкладальних мікроорганізмів (Cytophaga, Cellvibrio, Bacillus, Aspergillus, Penicillium).

1. Зважити висушені лляні або бавовняні полотна прямокутної форми (або фільтрувальний папір) з точністю до 0,01 г (m₁).

2. У ґрунтовому розрізі або сушильних кабінетах закласти висушені смужки у ґрунт на визначену глибину (5–15 см) та витримати протягом 20–30 діб за оптимального зволоження (60% ПВ).

3. Після вилучення з ґрунту полотна ретельно відмити від частинок ґрунту струменем води, висушити при 105 °C до постійної маси і зважити (m₂).

Відсоток втрати маси субстрату (целюлозолітична активність) розраховують за формулою:
ЦА (%) = ((m₁ - m₂) / m₁) × 100%

де: m₁ — початкова маса сухої льоноволокнистої смужки, г;

m₂ — маса висушеної смужки після інкубації в ґрунті, г.

Таблиця 1. Оцінка інтенсивності дихання та целюлозолітичної активності ґрунту

 

Варіант ґрунту

Маса сухого ґрунту m, г

Об'єм HCl V₂, мл

Виділення CO₂, мг/г на добу

Втрата маси полотна, %

Рівень активності

Чорнозем типічний (орний)

200.0

6.2

0.084

48.5%

Висока

Дерново-підзолистий ґрунт

200.0

8.5

0.033

18.2%

Низька

Контроль (без ґрунту)

—

10.0

0.000

0.0%

—

 

 

Завдання 3. Визначення фітотоксичності ґрунту (біотест за Ю.М. Мочаловим і Н.К. Шерстобоєвим)

Принцип методу полягає у визначенні ступеня пригнічення (інгібування) схожості насіння та росту кореневої системи тест-культури (редис Raphanus sativus або пшениця) під дією фітотоксичних речовин, що дифундують із перезволоженого ґрунту в шар стерильного піску.

1. Досліджуваний зразок ґрунту зволожити до сметаноподібного стану і рівномірно розподілити у чашки Петрі.

2. На поверхню ґрунтової пластинки нанести шар сухого стерильного річкового піску завтовшки 0,4–0,6 см.

3. Чашки Петрі з ґрунтом і піском витримати 24 години при кімнатній температурі для дифузії фітотоксинів у піщаний шар.

4. На поверхню піску висіяти по 20–25 насінин редису на однаковій відстані одна від одної та зволожити пісок до 70–80% ПВ.

5. Як контроль використовувати чашки Петрі, де замість ґрунту береться стерильний пісок.

6. Через 3–4 доби інкубації в термостаті підрахувати кількість пророслого насіння і виміряти довжину корінців.

Рівень інгібування схожості насіння (фітотоксичність ґрунту) розраховують за формулою:
ФТ (%) = 100% - ((К_дослід / К_контроль) × 100%)

де: К_дослід — відсоток схожості насіння на досліджуваному ґрунті, %;

К_контроль — відсоток схожості насіння в контрольному варіанті (на піску), %.

Таблиця 2. Результати біотестування фітотоксичності ґрунтових зразків

 

Варіант досліду

Кількість висіяного насіння, шт.

Кількість пророслого насіння, шт.

Схожість насіння, %

Фітотоксичність ґрунту (інгібування), %

Контроль (стерильний пісок)

25

24

96.0%

0.0% (Нетоксичний)

Зразок 1 (Окультурений ґрунт)

25

22

88.0%

8.3% (Слабкотоксичний)

Зразок 2 (Забруднений ґрунт)

25

11

44.0%

54.2% (Сильнотоксичний)

4.

Шкала агрономічної оцінки біологічної активності

Для градації ґрунтів за рівнем біологічної та мікробіологічної активності використовують такі нормативні показники:

·       За інтенсивністю виділення CO₂ («дихання» ґрунту): низька — менше 0,04 мг/г·добу; середня — 0,04–0,08 мг/г·добу; висока — понад 0,08 мг/г·добу.

·       За целюлозолітичною активністю (% розкладу лляного полотна за 30 діб): дуже слабка — менше 20%; слабка — 20–30%; середня — 30–50%; висока — понад 50%.

·       За фітотоксичністю ґрунту (% пригнічення схожості): нетоксичний ґрунт — інгібування менше 10%; слабкотоксичний — 10–30%; середньотоксичний — 30–50%; сильнотоксичний — понад 50%.

6. Контрольні запитання для самоперевірки та захисту роботи

1. Що таке біологічна та мікробіологічна активність ґрунту? Назвіть її основні показники.

2. Яке агрономічне значення має процес «дихання» ґрунту? Які мікроорганізми є основними продуцентами CO₂?

3. Поясніть принцип методики В.І. Штатнова для визначення виділення вуглекислого газу ґрунтом.

4. Які фізіологічні групи мікроорганізмів беруть участь у розкладі целюлози в ґрунті?

5. Як целюлозолітична активність пов'язана з рівнем окультуреності ґрунту та внесенням органічних добрив?

6. Що таке фітотоксичність ґрунту? Внаслідок яких чинників вона виникає в агроекосистемах?

7. Опишіть методику проведення біотестування фітотоксичності за Ю.М. Мочаловим та Н.К. Шерстобоєвим.

8. Які агротехнічні заходи спрямовані на підвищення біологічної активності та зняття фітотоксичності ґрунту?

7. Рекомендована література

·       Іутинська Г.О. Ґрунтова мікробіологія: Навчальний посібник. — К.: Арістей, 2006. — 284 с.

·       Кравчук М.М., Іутинська Г.О. Ґрунтова мікробіологія. Навчальний посібник. — К., 2011.

·       Коваленко Т.М., Пінчук Н.В., Вергелес П.М. Практикум з мікробіології та вірусології. — Вінниця: ВНАУ, 2018.

·       Чорна Т.М. Мікробіологія: підручник. — Ірпінь: Університет ДФС України, 2019. — 410 с.

";