s:55872:"
Навчальна дисципліна «Сільськогосподарська мікробіологія»
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4
Тема: Визначення мікробіологічної та біологічної активності ґрунту
Мета заняття: Ознайомитися з основними показниками біологічної та мікробіологічної активності ґрунту; засвоїти методики оцінки інтенсивності ґрунтового «дихання» (газообміну CO2), целюлозолітичної активності, ферментативного потенціалу та фітотоксичності ґрунту для агрономічної оцінки його родючості.
Навчальні цілі та компетентності:
Обладнання та матеріали:
· Зразки досліджуваного ґрунту (орний горизонт 0–20 см) з різних агроекосистем;
· Скляний герметичний посуд (колби або банки об'ємом 0,5–1,0 л) з герметичними кришками;
· Скляні бюкси, піпетки на 1, 5, 10 мл, бюретки для титрування, хімічні склянки, конічні колби на 100–250 мл;
· Реактиви: 0,1 Н розчин гідроксиду натрію (NaOH), 0,1 Н розчин соляної кислоти (HCl), 0,1% спиртовий розчин фенолфталеїну;
· Тест-субстрати для целюлозолітичної активності: стерильні лляні або бавовняні полотна, фільтрувальний папір;
· Матеріали для біотесту на фітотоксичність: чашки Петрі, стерильний промитий пісок, насіння редису (Raphanus sativus L.) або пшениці, дистильована вода;
· Лабораторні ваги, сушильна шафа, термостат (27–30 °C), скальпелі, пінцети.
Біологічна активність ґрунту — це сукупність біологічних, біохімічних та мікробіологічних процесів, які протікають у ґрунті під впливом життєдіяльності мікрофлори (бактерій, актиноміцетів, грибів), кореневої системи рослин та ґрунтової мезофауни. Оскільки понад 90% інтегрального метаболічного потенціалу ґрунту припадає саме на мікроорганізми, показники біологічної активності виступають найчутливішим індикатором агрономічного стану, родючості та рівня екологічного навантаження на ґрунтовий покрив.
Основними складовими діагностики мікробіологічного стану ґрунту є:
· «Дихання» ґрунту (інтенсивність виділення CO2): відображає загальну спрямованість та енергетику мінералізаційних процесів органічної речовини. Виділення вуглекислого газу прямо пропорційне чисельності й активності гетеротрофної мікрофлори.
· Целюлозолітична активність: швидкість розкладу природного біополімеру клітковини (целюлози), яка складає понад 50% органічного вуглецю рослинних решток. Визначення розкладу лляного полотна за певний час дає змогу оцінити потенціал трансформації органіки.
· Ферментативна активність: каталітичний потенціал ґрунту, зумовлений функціонуванням гідролітичних та окисно-відновних ферментів (уреази, каталази, протеази, інвертази), іммобілізованих на ґрунтових колоїдах.
· Фітотоксичність ґрунту: наявність метаболітів токсинсинтезувальних мікроміцетів або продуктів незавершеного розпаду органіки, які пригнічують проростання насіння та ріст проростків сільськогосподарських культур.
|
АГРОНОМІЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ Мікроорганізми першими реагують на зміну агротехнологій (внесення добрив, пестицидів, обробіток ґрунту). Визначення біологічної активності дозволяє діагностувати стан ґрунту значно раніше, ніж зміняться його хімічні або фізичні показники. |
Принцип методу полягає у поглинанні вуглекислого газу, що виділяється ґрунтом внаслідок дихання мікроорганізмів та коренів, розчином гідроксиду натрію (NaOH) у закритій камері. Кількість зв'язаного CO2 визначають шляхом титрування залишку лугу розчином соляної кислоти (HCl) у присутності фенолфталеїну.
Методика проведення досліду:
1. Взяти наважку свіжого ґрунту масою 100–400 г (у розрахунку на абсолютно суху масу) і помістити на дно герметичної скляної банки.
2. На поверхню ґрунту обережно встановити скляний бюкс, у який піпеткою відміряти точно 10 мл 0,1 Н розчину NaOH.
3. Банку щільно закрити герметичною кришкою і помістити в термостат для інкубації при температурі 27–28 °C протягом 24 годин.
4. Паралельно поставити контрольний дослід (банка без ґрунту з аналогічним бюксом 10 мл 0,1 Н NaOH) для врахування CO2 в об'ємі повітря.
5. Після закінчення часу інкубації бюкс вийняти, вміст якісно перенести у конічну колбу, додати 1–2 краплі 0,1% спиртового розчину фенолфталеїну і відтитрувати залишок лугу 0,1 Н розчином HCl до знебарвлення рожевого забарвлення.
Розрахунок інтенсивності дихання ґрунту проводить за формулою:
CO₂ (мг / г ґрунту за добу) = ((V₁ - V₂) × 2.2) / (m × T)
де: V₁ — кількість 0,1 Н розчину HCl, витраченого на титрування в контролі (або початковий об'єм NaOH), мл;
V₂ — кількість 0,1 Н розчину HCl, витраченого на титрування в досліді, мл;
2.2 — коефіцієнт перерахунку (1 мл 0,1 Н розчину NaOH відповідає 2,2 мг CO₂);
m — маса абсолютно сухого ґрунту, г;
T — час інкубації ґрунту, доби (зазвичай 1 доба).
Принцип методу ґрунтується на обліку швидкості й ступеня деструкції лляного полотна або стерильного фільтрувального паперу, поміщеного в ґрунтові умови, під дією целюлозорозкладальних мікроорганізмів (Cytophaga, Cellvibrio, Bacillus, Aspergillus, Penicillium).
1. Зважити висушені лляні або бавовняні полотна прямокутної форми (або фільтрувальний папір) з точністю до 0,01 г (m₁).
2. У ґрунтовому розрізі або сушильних кабінетах закласти висушені смужки у ґрунт на визначену глибину (5–15 см) та витримати протягом 20–30 діб за оптимального зволоження (60% ПВ).
3. Після вилучення з ґрунту полотна ретельно відмити від частинок ґрунту струменем води, висушити при 105 °C до постійної маси і зважити (m₂).
Відсоток втрати маси субстрату (целюлозолітична активність) розраховують за формулою:
ЦА (%) = ((m₁ - m₂) / m₁) × 100%
де: m₁ — початкова маса сухої льоноволокнистої смужки, г;
m₂ — маса висушеної смужки після інкубації в ґрунті, г.
Таблиця 1. Оцінка інтенсивності дихання та целюлозолітичної активності ґрунту
|
Варіант ґрунту |
Маса сухого ґрунту m, г |
Об'єм HCl V₂, мл |
Виділення CO₂, мг/г на добу |
Втрата маси полотна, % |
Рівень активності |
|
Чорнозем типічний (орний) |
200.0 |
6.2 |
0.084 |
48.5% |
Висока |
|
Дерново-підзолистий ґрунт |
200.0 |
8.5 |
0.033 |
18.2% |
Низька |
|
Контроль (без ґрунту) |
— |
10.0 |
0.000 |
0.0% |
— |
Принцип методу полягає у визначенні ступеня пригнічення (інгібування) схожості насіння та росту кореневої системи тест-культури (редис Raphanus sativus або пшениця) під дією фітотоксичних речовин, що дифундують із перезволоженого ґрунту в шар стерильного піску.
1. Досліджуваний зразок ґрунту зволожити до сметаноподібного стану і рівномірно розподілити у чашки Петрі.
2. На поверхню ґрунтової пластинки нанести шар сухого стерильного річкового піску завтовшки 0,4–0,6 см.
3. Чашки Петрі з ґрунтом і піском витримати 24 години при кімнатній температурі для дифузії фітотоксинів у піщаний шар.
4. На поверхню піску висіяти по 20–25 насінин редису на однаковій відстані одна від одної та зволожити пісок до 70–80% ПВ.
5. Як контроль використовувати чашки Петрі, де замість ґрунту береться стерильний пісок.
6. Через 3–4 доби інкубації в термостаті підрахувати кількість пророслого насіння і виміряти довжину корінців.
Рівень інгібування схожості насіння (фітотоксичність ґрунту) розраховують за формулою:
ФТ (%) = 100% - ((К_дослід / К_контроль) × 100%)
де: К_дослід — відсоток схожості насіння на досліджуваному ґрунті, %;
К_контроль — відсоток схожості насіння в контрольному варіанті (на піску), %.
Таблиця 2. Результати біотестування фітотоксичності ґрунтових зразків
|
Варіант досліду |
Кількість висіяного насіння, шт. |
Кількість пророслого насіння, шт. |
Схожість насіння, % |
Фітотоксичність ґрунту (інгібування), % |
|
Контроль (стерильний пісок) |
25 |
24 |
96.0% |
0.0% (Нетоксичний) |
|
Зразок 1 (Окультурений ґрунт) |
25 |
22 |
88.0% |
8.3% (Слабкотоксичний) |
|
Зразок 2 (Забруднений ґрунт) |
25 |
11 |
44.0% |
54.2% (Сильнотоксичний) |
Для градації ґрунтів за рівнем біологічної та мікробіологічної активності використовують такі нормативні показники:
· За інтенсивністю виділення CO₂ («дихання» ґрунту): низька — менше 0,04 мг/г·добу; середня — 0,04–0,08 мг/г·добу; висока — понад 0,08 мг/г·добу.
· За целюлозолітичною активністю (% розкладу лляного полотна за 30 діб): дуже слабка — менше 20%; слабка — 20–30%; середня — 30–50%; висока — понад 50%.
· За фітотоксичністю ґрунту (% пригнічення схожості): нетоксичний ґрунт — інгібування менше 10%; слабкотоксичний — 10–30%; середньотоксичний — 30–50%; сильнотоксичний — понад 50%.
1. Що таке біологічна та мікробіологічна активність ґрунту? Назвіть її основні показники.
2. Яке агрономічне значення має процес «дихання» ґрунту? Які мікроорганізми є основними продуцентами CO₂?
3. Поясніть принцип методики В.І. Штатнова для визначення виділення вуглекислого газу ґрунтом.
4. Які фізіологічні групи мікроорганізмів беруть участь у розкладі целюлози в ґрунті?
5. Як целюлозолітична активність пов'язана з рівнем окультуреності ґрунту та внесенням органічних добрив?
6. Що таке фітотоксичність ґрунту? Внаслідок яких чинників вона виникає в агроекосистемах?
7. Опишіть методику проведення біотестування фітотоксичності за Ю.М. Мочаловим та Н.К. Шерстобоєвим.
8. Які агротехнічні заходи спрямовані на підвищення біологічної активності та зняття фітотоксичності ґрунту?
· Іутинська Г.О. Ґрунтова мікробіологія: Навчальний посібник. — К.: Арістей, 2006. — 284 с.
· Кравчук М.М., Іутинська Г.О. Ґрунтова мікробіологія. Навчальний посібник. — К., 2011.
· Коваленко Т.М., Пінчук Н.В., Вергелес П.М. Практикум з мікробіології та вірусології. — Вінниця: ВНАУ, 2018.
· Чорна Т.М. Мікробіологія: підручник. — Ірпінь: Університет ДФС України, 2019. — 410 с.
";