s:4704:"
Зміст Історія Структура URL Кодування URL Історія URL був винайдений Тімом Бернерс-Лі в 1990 році в стінах Європейської ради з ядерних досліджень в Женеві, Швейцарія. URL став фундаментальною інновацією в Інтернеті. Спочатку URL призначався для позначення місць розташування ресурсів (найчастіше файлів) у Всесвітній павутині. Зараз URL застосовується для позначення адрес майже всіх ресурсів Інтернету. Стандарт URL закріплений в документі RFC +1738, колишня версія була визначена в RFC 1630. Зараз URL позиціонується як частина більш загальної системи ідентифікації ресурсів URI, сам термін URL поступово поступається місцем більш широкому терміну URI. Стандарт URL регулюється організацією IETF і її підрозділами. До змісту Структура URL Спочатку локатор URL був розроблений як система для максимально природного вказівки на місцезнаходження ресурсів в мережі. Локатор повинен був бути легко розширюваним і використовувати лише обмежений набір ASCII-символів (наприклад, пробіл ніколи не застосовується в URL). У зв'язку з цим, виникла наступна традиційна форма запису URL: <схема>://<логін>:<пароль>@<хост>:<порт>/<URL-шлях>?<параметри>#<якір> До змісту Кодування URL Поява адрес URL стало істотним нововведенням в Інтернеті. Однак з моменту його винаходу і донині стандарт URL володіє серйозним недоліком - в ньому можна використовувати тільки обмежений набір символів, навіть менший, ніж в ASCII: латинські букви, цифри і лише деякі знаки пунктуації. Якщо ми захочемо використовувати в URL символи кирилиці, або ієрогліфи, або, скажімо, специфічні символи французької мови, то потрібні нам символи повинні бути перекодовані особливим чином. До змісту